Презентація про освітні системи в різних країнах

Результати опитування

Японська освітня система

Розпорядок дня та носіння форми:

  В дитсадках діти перебувають до середини другої половини дня, в яслах — цілий день, залежно від особливостей робочого дня батьків. Носіння форми учнями дитсадка є обов'язковим.

  Учні початкової, молодшої  середньої та старшої середньої школи зобов’язані носити форму і прибирати школу.

  Після уроків учні старшої середньої школи беруть участь в позакласній діяльності, вивчаючи кендо, дзюдо, кюдо, каліграфію, атлетику, політекономію тощо.

Особливості:

  В державних і публічних школах навчання хлопчиків і дівчаток проходить разом. В деяких приватних школах — окремо. В більшості шкіл учні мають обід, оплачуваний батьками.[1]

Японська освітня система

Предмети вивчення:

1.  1 — 2 роки навчання у початковій школі діти вивчають основи життєдіяльності . У 1 — 6 роки навчання в початковій школі викладають загальноосвітні предмети: державна мова (каліграфія включно), арифметика, музика, мистецтво, фізкультура , , гуманітарні науки, природничі науки (3 — 6 роки навчання), праця (5 — 6 роки навчання). В деяких приватних школах додатково викладають релігієзнавство, світську етику, валеологію[1] тощо. Загальнодержавних підручників не існує. Відповідні підручники, доступні в широкому асортименті, обирають освітні комітети муніципальних районів або керівництво школи.

2.  До обов’язкових предметів молодшої середньої школи належать: державна мова, гуманітарні науки (географія, історія, суспільство), математика (алгебра, геометрія), природничі науки (фізика, хімія, біологія, геологія), музика (опанування музичних інструментів і спільний виступ), образотворче мистецтво, фізкультура, праця, англійська мова. В деяких приватних школах додатково викладають релігієзнавство, світську етику, валеологію тощо. Існує також класна година, присвячена вивченню історії краю, пацифізму, шкільним заходам. Загальнодержавних підручників не існує. Відповідні підручники обирають освітні комітети муніципальних районів або керівництво школи.

3. До предметів старшої середньої школи входять: державна мова (сучасна, стародавня), гуманітарні науки (географія, історія Японії, всесвітня історія), суспільство (соціологія, етика, політологія, економіка), математика (алгебра, геометрія), природничі науки (фізика, хімія, біологія, геологія), мистецтво (музика, образотворче мистецтво, каліграфія, ремесла), фізкультура, праця, англійська мова, праця, інформатика. Спеціалізованими предметами на вибір є агрономія, промисловість, торгівля, рибальство, медогляд, добробут, іноземні мови тощо. В приватних школах додатково викладають інші предмети. Існує також класна година, присвячена вивченню історії краю, пацифізму, шкільним заходам.[1]

Японська освітня система

Розподіл шкіл за віком:

• Дошкільна освіта представлена яслами (保育所), дитсадками (幼稚園) та особливими школами для інвалідів (特別支援学校). Ясла приймають немовлят до 6 років, але не надають жодної освітньої підготовки. Через це ясла перебувають поза офіційною системою освіти й підпорядковуються Міністерству добробуту і праці, а не Міністерству культури й освіти, як і всі освітні заклади. Дитсадки здійснюють підготовку до початкової школи дітей віком від 3 до 6 років.

•    Початкова освіта представлена початковою школою (小学校) та особливими школами для інвалідів (特別支援学校). До закладів початкової освіти вступають діти віком від 6 років. Початкова освіта є обов'язковою.Навчання в початковій школі триває 6 років. Носіння форми і прибирання школи учнями є обов'язковим.

•    Молодша середня представлена середньою школою (中学校) та особливими школами для інвалідів (特別支援学校). До закладів молодшої середньої освіти вступають діти віком від 12 років. Учні можуть відвідувати школу заочно з 15 років. Молодша середня освіта є обов'язковою.Навчання в середній школі триває 3 роки.

•    Старша середня представлена вищою середньою школою (高等学校), технікумами (専修学校) та особливими школами для інвалідів (特別支援学校). До закладів старшої середньої освіти вступають діти віком від 15 років. Форма навчання очна. Старша середня освіта не є обов'язковою.

•    Навчання в вищій середній школі триває 3 роки. Існує спеціалізація за гуманітарними та природничими предметами. Головною метою навчання є вступ до університету. [1]

Японська освітня система

Історія:

  До 13 століття японська система освіти перебувала під впливом китайських і корейських аналогів. В часи правління Імператора Одзіна в країні працювали пекчеські вчені Атікі (阿直岐) та Вані (王仁). Близько 552 року за посередництва Пекче в Японію потрапив буддизм. Його адепти поширювали в країні континентальні наукові знання, технічні та мистецькі навички. 607 року японський принц Шьотоку відправив до китайської династії Суй посольство разом із стажерами, сподіваючись перейняти передові азійські знання. В часи правління Імператора Тендзі в Японії була споруджена перша урядова школа Сьодзьо (庠序).

  У 8 столітті, в період Нара, японці підтримували контакти з китайською династією Тан. Під впливом останньої, після набуття чинності кодексу Тайхо, в Японії була закладена китайська система освіти. Згідно з цією системою в японській столиці Нарі засновувалася Академія (大学寮), а в провінціях — провінційні школи. Ця система збереглася після переносу столиці до Кіото в 794 році.

   Протягом 9 — 12 столітть у Японії відбувався процес адаптації китайської культури. Набула розвитку ієрогліфічні література та поезія, були винайдені абетки хіраґана й катакана, і започаткована література та поезія, написані абеткою. Основними освітніми центрами для знаті й чиновників були провінційні школи і буддистські монастирі езотеричних сект. Для простолюду існували спеціальні школи, споруджені ченцями, в яких навчали читати, рахувати, а також надавали певні технічні навички. Найвідомішою з таких шкіл була Сюґей-сюті (綜芸種智院), заснована ченцем Кукаєм.

  Після заснування Камакурського сьоґунату китайська централізована система освіти занепала. Набула поширення домашня і приватна освіта — в домах вчених або монастирях. Обителі усіх сект надавали початкову освіту. Спеціальну освіту отримували в храмах і гуртожитках монастирів секти Дзен. Освітою простолюдинів займалися ченці новоявлених сект амідаїстів та нітіренівців. Серед знаті та заможного чернецтва з'явився звичай засновувати приватні бібліотеки та архіви.[1]

Американська освітня система

Система оцінювання

   Оцінки, як у школі, так і у вузах, видаються за системою A/B/C/D/F, де A — найкраща оцінка, F — незадовільні. До всіх позначок, крім F, може приставляться «+» або «−». З цих відміток обчислюється середнє відмітки за просунуті класи в школі часто піднімаються на бал.

  

Старша школа

   Старша школа останній етап середньої освіти в США, що триває з дев'ятого по дванадцятий клас. У старшій школі учні можуть вибирати предмети більш вільно, ніж раніше, і тільки повинні виконати мінімальні критерії для отримання диплома, які встановлює шкільний рада. Типові мінімальні вимоги такі:

1. 3 роки вивчення природничих наук (рік хімії, біології рік і рік фізики);
2. 3 роки вивчення математики, аж до другого року алгебри (математика в середніх та старших школах як правило ділиться на перший рік алгебри, геометрії, другий рік алгебри, введення в аналіз і математичний аналіз, і проходиться в цьому порядку);
3. 4 роки вивчення літератури;
4. 2-4 роки вивчення соціальних наук, зазвичай включають в себе історію і державний устрій США;
5. 1-2 роки вивчення фізкультури.

   Для вступу у вузи потрібна більш повна програма, в тому числі 2-4 роки вивчення іноземної мови. Більшість відомих вузів у правилах прийому чітко вказують вимоги до предметів, які повинен пройти в школі майбутній абітурієнт.

Інші предмети учні повинні вибирати самі. Типовий набір необов'язкових класів такий:

• додаткові науки (статистика, інформатика, энвироника);
• іноземні мови (найчастіше іспанська, французька та німецька; рідше японська, китайська, російська, латинь і грецька);
• образотворчі мистецтва (живопис, скульптура, фотографія, кінематограф);
• ігрове мистецтво (театр, оркестр, танець);
• комп'ютерна техніка (користування комп'ютером, комп'ютерна графіка, веб-дизайн);
• видавнича справа (журналістика, редагування щорічника);
• праця (обробка дерева, ремонт автомобілів).

   У старшій школі, особливо в останні два роки, з'являється новий тип просунутого класу. Школярі можуть обирати предмети, які повинні готувати їх до іспитів Advanced Placement або Міжнародного бакалаврату. Більшість вузів зараховує хорошу відмітку на цих іспитах як початковий курс з відповідного предмета.

Середня школа

   Середні школи як правило навчають дітей віком від 11до 14 років — з шостого або сьомого по восьмий клас. Останнім часом шостий клас все частіше включається в середню школу. Зазвичай в середній школі, на відміну від початкової, один вчитель викладає один предмет. Обов'язковими предметами є математика, англійська мова, природничі науки, соціальні науки і фізкультура. Один або два предмета учні обирають самі, зазвичай це іноземні мови, мистецтво і технологія.

   У середній школі починається поділ учнів на звичайні і просунуті потоки. Учні, які навчаються краще за інших з цього предмету, можуть навчатися в просунутому класі, де швидше проходять матеріал і задають більше домашніх завдань.

Молодша школа

   Початкові школи зазвичай навчають дітей з віку 5 років до 11. Один вчитель викладає всі предмети, крім образотворчих мистецтв, музики та фізкультури. З академічних предметів викладаються, як правило, арифметика (зрідка — матрична алгебра), читання і письмо, з акцентом на орфографію і підвищення словникового запасу. Природні і суспільні науки викладаються мало і не різноманітно. Не рідко громадські науки приймають форму краєзнавства.

   Часто у початковій школі навчання складається з художніх проектів, екскурсій, та інших форм навчання через розвага. Це сталося течії прогресивного освіти початку XX століття, яке вчило, що учні повинні навчатися за допомогою праці і повсякденних дій і вивчення їх наслідків.

Розподіл за віком

   Тривалість і вік для початку освіти різняться в залежності від штату. Діти починають навчання у віці від 5 до 8 років і закінчують у 18 до 19 років.

У віці близько 5 років американські діти йдуть в початкову школу (англ. elementary school), у нульовий клас. Нульовий клас не є обов'язковим в деяких штатах. Тим не менш, майже всі американські діти відвідують kindergarten. Хоча в перекладі з німецької kindergarten буквально означає «дитячий садок», дитячі сади існують окремо в США і дослівно називаються «перед-школою»).

   Початкова школа триває до п'ятого після чого учень йде в середню школу (англ. middle school), яка закінчується восьмим класом. Вища (старша школа (англ. high school) — це класи від дев'ятого до дванадцятого, так що зазвичай американці закінчують середню освіту у 18 років.

Історія

   У 1862  почалася державна допомога системі освіти шляхом безоплатної передачі державної землі університетам для викладання сільськогосподарських та технічних наук і підготовки до служби в збройних силах. Закон був внесений до Конгресу США представником штату Вермонт Джастіном Морриллом  в 1857 році.

Фінська освітня система

Система оцінювання:

У перші роки навчання оцінки не виставляються, пишуться лише словесні формулювання. У різних регіонах Фінляндії початок фіксованого оцінювання визначається індивідуально. У фінів система оцінювання десятибальна (від 4 до 10 балів, півбали виставляються як “плюс” і “мінус”.

Шкільна форма:

Завдяки тому, що атмосфера у фінських школах неофіційна діти можуть ходити у вільному одязі. Вони часто ходять по школі у шкарпетках у зв’язку з тим, що підлоги у школах надзвичайно чисті.

Фінська освітня система

Розпорядок дня:

Кількість робочих днів у фінів така ж, як і в українців - з понеділка по п’ятницю. Час занять вар’юється, але учні вчаться лише у денні зміни. У Фінляндії заохочується проведення заходів на свіжому повітрі навіть при низьких температурах (у деяких містах погода буває доволі суворою). У зв’язку з малою кількість домашнього завдання діти можуть більше часу приділяти позакласним заняттям: музиці, спорту і т.д.

Фінська освітня система

Предмети вивчення:

1. У 1-2 класах фіни вивчають математику, читання, музику, рідну мову, працю, малювання, релігію, природу та фізкультуру.
2. Іноземні мови додаються послідовно(у 3 класі - англійська, а у 4 - ще одна іноземна мова за вибором).
3. Також у 4 класі фінські школярі починають вивчати додаткові предмети за вибором: хоровий спів, комп’ютерна грамота, гра на музичних інструментах або робота з деревом.
4. У 5 класі додаються інтегровані курси з таких предметів як фізика, біологія, хімія, географія та історія.
5. Усі вище перераховані предмети зберігаються і у 7-9 класах, також у 7 класі додається шведська мова, а для шкіл, у яких основна шведська - додається фінська мова.
6. У фінів трудове навчання не ділиться на хлопчиків і дівчат.
7. А у 9 класі, знайшовши собі місце роботи, учні протягом 2-х тижнів знайомляться з трудовим життям.

Домашнє завдання, частіше всього є мінімальним або його зовсім немає.

Фінська освітня система

Поділ шкіл за віком:

Дошкільна освіта у Фінляндії не є обов’язковою.

1. Нижня школа (alakoulu) містить у собі учнів 1-6 класів (6-12 років).
2. До верхноьї школи (ulakoulu) входять учні 13-15 років (7-9 класи).
3. Додатковий клас - це 10 клас (учні 16 років).
4. Далі йде або ліцей (lukio): учні 11-12 класів (17-18 років), або професійний коледж: учні 11-13 класів (17-19 років).Найвищий у світі рівень знань показали фінські школярі.

Фінська освітня система

Структура навчального року:

У Фінляндії навчальний рік починається 8-16 серпня і закінчується до початку першого місяця літа. Є чотири види канікул: картопляні, різдвяні (перше півріччя) та лижні, великодні (друге півріччя). Картопляні канікули тривають 3-4 дні, різдвяні - два тижні, а лижні та великодні по одному тижню.

Фінська освітня система

Історичні традиції та загальна система:

У Російській імперії Фінляндія була регіоном з найвищим у середньому рівнем грамотності, освіченості (наприкінці XVIII століття, ще за шведів, грамотність вже перевищила 50%; а у середині XIX століття стала майже повною – до 90%). З 1921 року загальна первинна освіта, що забезпечує грамотність, було законодавчо закріплена як обов'язкова.

При цьому в післявоєнній історії Фінляндії велику роль відігравав соціальний аспект. З 1948 року були закріплені обов'язкові безкоштовні шкільні обіди (поступово до цього додавалося і багато іншого – якісне медичне обслуговування, витрати на транспорт або гуртожиток для регіонів з розрідженою мережею шкіл). Однак досить велике соціальне розшарування все ще залишалося, оскільки дітям з небагатих сімей важко було отримати платну освіту вищих рівнів.

У 50-60-ті роки накопичувалися і проводилися поступові зміни. І, нарешті, у 1972-1977 роках безкоштовна 9-річна школа стала обов'язковою. Реформа почалася у 1972 році з півночі – з Лапландії, де більш суворі природні умови та розріджене населення, і закінчилася у столичному регіоні у 1977-му.

Так склалася нинішня система так званої "початкової школи" – дев'ятирічки. Крім того, була впроваджена система дошкільної освіти.

Взагалі, з 1990 року у Фінляндії забезпечується високоякісний загальнодоступний безкоштовний денний догляд за дітьми у віці від восьми місяців. А з 1996 року – ще й рік "дошкільної освіти / дитячого садка". Це навчання не є обов'язковим, але використовується практично всіма. Основне завдання учнів дитячих садків – "навчитися вчитися"[1]

Стандартизована програма оцінки знань учнів у різних країнах (Programme for International Student Assessment, PISA) - це міжнародна програма з оцінки освітніх досягнень учнів, що була розроблена у 1997 році, а застосовуватися на практиці почала з 2000 року. Кожні три роки проводиться оцінювання за трьома категоріями: science (природничі науки), reading (гуманітарні науки, грамотність), maths (математика).

За перших же оцінюваннь Фінляндія посіла перші та другі місця. Ця країна продовжувала посідати перші місця і при оцінюваннях у 2003, 2006, 2009 роках, чим закріпила репутацію найбільш успішної освітньої системи у світі.